У Дніпрі відкрили виставковий простір "Опора прифронтового міста": історії тих, хто тримає тил

У Дніпрі відкрили проєкт "Опора прифронтового міста" — меморіально-документальну виставку, присвячену працівникам критичної інфраструктури, які загинули або продовжують щодня виконувати свій обов'язок у прифронтовому місті. Проєкт реалізовано за грантової підтримки Українського культурного фонду, за сприянням ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської обласної організації Товариства Червоного Хреста України, ДТЕК Дніпровські електромережі та КП "Теплоенерго" Дніпровської міськради. Про це розповідає "Наше місто".

Цей проєкт ми створили, щоб віддати шану людям, які стали справжньою опорою нашого міста. Тим, хто загинув, виконуючи свій обов'язок, і тим, хто продовжує працювати, ризикуючи життям щодня

розповідає директорка Музею історії Дніпра Олександра Бірюкова.

Виставка поділена на дві частини. Перша — меморіальна, присвячена працівникам критичної інфраструктури, які загинули під час виконання службових обов'язків. Друга — живим героям, тим, хто сьогодні продовжує тримати енергетичний, транспортний, рятувальний та медичний фронт. 

Ми не хотіли показати лише професію — рятувальника, енергетика чи водія. Ми хотіли показати людину. З її мріями, родиною, хобі. Зберегти не лише пам'ять про подвиг, а й про життя

додає Бірюкова.

У виставковому просторі представлені сім портретів загиблих рятувальників ДСНС, два — енергетиків та один — працівника служби транспорту. Кожна історія супроводжується QR-кодом, за яким можна переглянути короткий документальний відеосюжет, створений командою музею. 

Він відслужив понад 25 років, із них 20 — сапером. Я просила його йти на пенсію, бо вислуга вже була. Але він казав: "Я ще потрібен". Він вступив на магістратуру, хотів викладати, передавати свій досвід молодим. Загинув минулого вересня під час виконання завдання

згадує жінка.

Її чоловік пройшов шлях від початку АТО — Новобогданівка, Слов'янськ, Херсонщина — і до фронтових місій уже під час повномасштабної війни.

Він дуже любив свою роботу. Діти виросли без тата, бо він постійно був у відрядженнях. Але я знаю: він жив тим, що робив. І він не міг інакше. Для мене важливо, що про нього пам'ятають. Що люди знатимуть, скільки таких, як він, зробили для нашої перемоги

каже Тамара.

Один із героїв, який продовжує працювати, — Максим Яценко, майстер виїзної бригади ДТЕК Дніпровські електромережі з Нікополя. Його історія — про щоденну мужність під прицілом ворога. 

Я працюю в Нікополі з 2018 року. Обстріли — щодня. Інколи бачиш, як снаряд падає прямо перед тобою. Ми ховаємось, а потім знову йдемо до стовпа, бо люди без світла. Буває, що дрон летить прямо за тобою. Але я свою роботу люблю. Найбільше щастя — бачити вдячність у людей, коли вони виходять і просто кажуть: "Дякуємо, що ви прийшли". Вони плачуть, а ти розумієш, що не можеш не поїхати, бо це твій обов'язок

розповідає Максим.

Максим згадує свого колегу, Геннадія Мусатова, водія автокрана, який загинув під час виконання робіт. 

Ми часто працювали разом. Того дня він був з іншою бригадою. І, на жаль, не повернувся. Його історія — теж частина цього проєкту

додає майстер.

"Вони — справжні супергерої" 

Ми знайомилися з цими людьми особисто — рятувальниками, енергетиками, комунальниками. Вони дуже скромні, добрі, але водночас — сильні та сміливі. Для нас вони справжні супергерої. Їхні історії втілюють віру в життя

говорить Олександра Бірюкова.

Експозиція розміщена у підвальному приміщенні музею історії Дніпра, що водночас є найпростішим укриттям. Це — символ стійкості, витривалості й захисту. 

Ми планували, що виставка триватиме рік. Але відчувши, наскільки людям потрібні ці історії — розуміємо, що вона залишиться з нами, принаймні, доки триває війна

додає директорка музею.