Енергетичний фронт: історія енергетика з Нікополя, що тримає світло під вогнем
Коли міста та села занурені в темряву, надію несуть ті, хто повертає світло — буквально. Максим Яценко, 27-річний майстер Південного регіону ДТЕК Дніпровські електромережі з Нікополя, щодня працює там, де небезпека стала звичним фоном. Його фронт — це зруйновані електролінії, енергообладнання й оселі, які чекають бодай іскру світла та життя.
«Залишитися – було єдиним вибором»
Максим народився, навчався і працює в Нікополі — місті, яке щодня потерпає від ворожих атак. Попри постійну небезпеку, думки залишити рідні місця не виникало.
Він залишився – не через героїзм, а через відповідальність. Каже просто: «Це моє місто. Це моя робота».
Його будні – це чергування, термінові виїзди та постійна небезпека. Колеги вже звикли, що ремонт може раптово перервати обстріл. Одного разу, коли вони зупинилися на лінії, над машиною завис ворожий дрон.
Вже через дві хвилини почався обстріл. Всі встигли вискочити з машини й сховатися під парканом. Як тільки загроза минула, повернулися до ремонтів,
розповідає Максим один з випадків, які назавжди закарбувалися у пам’яті.
Півтори години між тишею і наступним ударом
Найнебезпечніші виклики – на береговій лінії Дніпра. Тут працювати доводиться майже навпомацки – під постійною загрозою ворожого вогню. Часу обмаль: півтори-дві години – усе, що є до наступної атаки. За цей період потрібно виявити пошкодження, відновити лінію, перевірити все – і поїхати до того, як прилетить знову.
Відновлення ліній триває цілодобово, бо світло – це життя. На виклики виїжджаємо у касках і бронежилетах. Ніхто не знає, коли і де прилетить, але кожен з нас усвідомлює важливість свої справи,
каже енергетик.
Найбільша винагорода
Попри небезпеку, люди чекають енергетиків як рятівників. Максим розповідає: «Ми вже знаємо, хто і де живе, адже лінії пошкоджені десятки разів. Під час тривог люди запрошують нас у свої будинки чи підвали».
Найбільша винагорода, за його словами, – це щасливі сльози та посмішки людей, які знову отримують світло.
Саме це надихає і додає сил працювати,
говорить Максим.
Герої назавжди
Напередодні професійного свята Максим Яценко отримав почесну грамоту Кабінету Міністрів України. Але він говорить про це скромно: мовляв, нагорода – для всіх, хто поруч, хто працює, ризикуючи життям щодня. Усіх, хто тримає енергетичний фронт.
Не всі колеги повертаються з виїздів. На початку 2025 року під час виконання ремонтних робіт загинув Геннадій Мусатов, машиніст автокрана з Нікополя. Він понад 20 років віддав професії енергетика, а з початку повномасштабного вторгнення працював у складі аварійної бригади ДТЕК Дніпровські електромережі. Щодня відновлював електропостачання у прифронтових районах, ризикуючи життям.
20 лютого ворожий снаряд влучив у кабіну його автокрана під час виконання ремонтних робіт на одному з пошкоджених енергооб’єктів. 56-річний чоловік загинув на бойовому посту. Указом Президента України Геннадія Мусатова посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Нагороду його родині вручив особисто Президент Володимир Зеленський.
Вічна шана загиблим. І вдячність тим, хто щодня повертає світло не лише в будинки, а й у серця людей.
Джерело: Газета «Вісник Придніпров’я»